Джоб-оффер (від англ. Job Offer) — це письмове запрошення зайняти вакантну посаду. Водночас важливо відзначити, що пропозиція роботи формується для конкретної особи, унікальна, а тому її не заведено розповсюджувати публічно. Job Offer має на меті завершити процес переговорів та зафіксувати договір між претенденткою на вакансію й роботодавцем, щоб уникнути будь-яких непорозумінь надалі.
Практика використання Job Offer меншою мірою залежить від сфери діяльності компанії. Набагато більше значення має те, наскільки всередині компанії структуровані процеси пошуку й підбору персоналу, та яке значення надає цій функції менеджмент. Наразі цей західний елемент хантингу (полювання за кваліфікованими співробітниками) в Україні використовують насамперед у банківській сфері, страхуванні, ритейлі, девелопменті, IT-індустрії, нафтогазовій сфері, а також у великих виробничих компаніях, зокрема на керівні позиції.
Job Offer підписується тією особою, яка відкривала позицію (безпосередній керівник/ця або HR-директор/ка). Надсилається на особисту пошту. Претендентці має передзвонити відповідальна людина з компанії, уточнити, чи отримано документ, і пояснити, як можна вносити до нього свої виправлення.
Пам’ятайте, що факт надсилання Job Offer не означає, що пошук людини на вакантну позицію завершено. Компанія закриває вакансію лише тоді, коли ви підписуєте документ.
Підпис, розшифрування прізвища й ім’я та фраза «Погоджуюся із зазначеними умовами. Маю намір вийти на роботу (вказується посада й компанія) з такої (вказується конкретна) дати».
У Європі й США Job Offer має повну юридичну силу та обов’язково додається до трудового договору. Якщо одна зі сторін відмовляється від своїх зобов’язань, зазначених у Job Offer, це може бути оскаржено в судовому порядку.
В Україні Job Offer має швидше інформативний характер. Навіть якщо оформлений у вигляді паперового документа з підписами (хоча найчастіше джоб-оффер надсилається в email-листуванні). Гарантії як для претендентки, так і для роботодавця мають переважно «моральний» характер.
З погляду законодавства, двосторонньо зобов’язальним документом, який встановлює трудові відносини, є лише трудовий договір. Трудовий договір же, як правило, укладають у момент прийняття працівниці на роботу. Отже, до цього часу роботодавець може відкликати свою пропозицію без будь-яких наслідків, а претендентка може відмовитися від пропозиції роботи при вже підписаному Job Offer. Але це не означає, що сторони можуть ставитися до цього документа, як до паперу, який ні до чого не зобов’язує. Пропозиція (та її прийняття) — це демонстрація і однією, і іншою стороною готовності сумлінно здійснювати дії, необхідні для укладання трудового договору.
Job Offer може бути лише непрямим доказом у суді у разі, якщо компанія не прийняла претендентку на роботу, а відтак не виконала свої зобов’язання.
По-перше, Job Offer знижує ризик того, що сторони не зрозуміли одне одного вповні. По-друге, з’являється можливість говорити сутнісно, орієнтуючись на документ, не перевантажений (на відміну від трудового договору) деталями. Якщо щось є вкрай важливим для претендентки, завжди можна скопіювати у Job Offer частину трудового договору, яка відповідає на її конкретне питання. По-третє, формується позитивний імідж роботодавця на ринку праці. Кандидаткам важливо прийти на роботу в компанію з високими стандартами, і Job Offer для них є вагомою частиною цього процесу.
Таким чином, Job Offer є своєрідним бонусом до репутації компанії і може свідчити про її прогресивність, надійність (якщо документально підтверджуються обіцянки) та орієнтацію на західні особливості хантингу.