Психологічна підтримка

Щодня ми спостерігаємо за успіхом інших людей. Соціальні мережі переповнені картинками красивих суконь, відпочинку та ресторанів, купою інформації про здорове харчування та легкий прибуток. Від пасивного споглядання формується відчуття, що «зі мною щось не так?» чи «я не здатна стати такою самою успішною», «які вони щасливі люди», «я так багато стараюсь, а в мене не виходить». Усе це спричиняє сильну напругу та підсилює відчуття тривоги.

А що ж насправді робить людину щасливою? Виявляється, наше щастя залежить від гормональної системи. А саме серотоніну, дофаміну, ендорфіну й окситоцину – гормонів, завдяки яким ми почуваємося щасливими.

Серотонін – гормон «визнання», виробляється тоді, коли ми робимо щось, що заслуговує на повагу інших.

Дофамін – гормон-«досягач», синтезується з почуттям задоволення від досягнення поставленої мети.

Ендорфін – гормон «долання перешкод», змушує отримувати задоволення і забувати про труднощі, болі і втоми, які долаються на шляху досягнення мети. Також саме ендорфін допомагає матерям справитися зі складнощами від пологів.

Окситоцин – «обіймальний» гормон, виробляється під час налагодження соціальних взаємин, дружніх і любовних стосунків. Міцні нейронні зв’язки, які формуються за допомогою сильних емоцій і великої кількості повторень – це і є наші звички. Тож як досягти звички бути щасливою?

• Дозволити переживати сильні емоції – під впливом сильних емоцій звичка формується швидше. Обпікшись гарячим чаєм, ми автоматично і на все життя будемо обережними з горнятками напоїв, що парують.
• Повторюваність дій. Спрямовані однакові дії протягом певного часу (у кожного це по-різному: від 21–45 днів) сприяють формуванню звички навіть без позитивних емоцій. Ще один секрет успіху у цьому — поступовість. Тобто одночасно складно сформувати декілька звичок.

«Святкуйте» свої маленькі перемоги, гордіться собою та тим, чого ви досягли, що вдалося змінити. Відзначайте плюси свого буденного життя; помічайте в собі риси і вчинки, які заслуговують на повагу. Оцініть користь, яку приносите, навіть якщо ніхто не висловлює схвалення безпосередньо. Навчіться приймати речі, на які ви не можете вплинути та проконтролювати їх, змиріться з тим, що не виходить змінити. Плануйте, ставте мету та, досягаючи її, насолоджуйтеся результатом. Якщо мета здається недосяжною, розбийте її на кроки та рухайтеся поступово — користуйтеся правилом: їсти слона невеликими шматочками. Багато маленьких досягнень приносять більше задоволення. Експериментуйте та будьте відкриті до нового. Знайти людину, якій ви можете довіряти, або стати такою людиною для когось надзвичайно ефективно стимулює окситоцин. Обійми з рідними та близькими людьми впливають на зміну настрою.

Ендорфін допоможе не тільки стати щасливими, а й красивими. Фізичні навантаження, прогулянки на повітрі — все це цілюще впливатиме на ваш стан.

Завзято працюйте над кожною звичкою і поступово додавайте нову, і тоді ваш організм заспіває вам симфонію щастя.

Романтичні сюжети кіно нав’язують нам, що «розчинятися в партнері» — це ознака щасливих стосунків між чоловіком та жінкою. Так, дійсно, це може бути приємним — відчувати себе єдиним цілим з коханою людиною, але також кожен потребує мати свої особисті кордони. Це дозволяє будувати здорові стосунки.

• Ви маєте право казати «ні». Якщо ви не бажаєте чогось робити, або відчуваєте, що вам некомфортно, то кажіть про це. І потребуйте поваги до цього.
• Вам потрібно самостійно виявити свої реальні потреби та бажання. Якщо вони не збігаються з потребами та бажаннями партнера — це нормально. Ви не зобов’язані копіювати іншу людину. Ви — особистість.
• Не перекладайте відповідальність на партнера та оточення за свої дії чи рішення. Вмійте приймати свої поразки та не звинувачуйте інших. Але пам’ятайте, що ви маєте право на здорову підтримку.
• Ви можете давати відсіч будь-кому, хто вторгається у ваш психоемоційний простір. Просіть не ставити питання або не давати поради, коли вам це неприємно або коли ви цього не потребуєте.
• Передивіться свої соціальні зв’язки. Якщо хтось нав’язливо намагається зламати особисті кордони, якщо ви відчуваєте дискомфорт у стосунках, поясніть, що саме вас непокоїть та попросіть змінити стиль спілкування.

Та пам’ятайте, що інші люди також мають право на особисті кордони. Тому поважайте їх. Так ви зможете будувати міцні стосунки, що базуються на взаєморозумінні та повазі.

Згадайте ті відчуття після вдалої стрижки: всього-на-всього зміна довжини, а сприймається, як повне перевтілення у себе нову, правда? І вже впевненості додається, спина рівніше, підборіддя вище… Ви подобаєтесь собі, настрій покращується.

Бажання змін — перший крок до саморозвитку. І необов’язково для цього відрізати каре (кардинальні зміни) або ж годинами сидіти на Вікіпедії, щоб завчити кожну статтю і мати відповіді на всі питання (відчайдушний крок, однак).

Знайдіть заняття до смаку. І не бійтеся, якщо за кілька днів чи тижнів воно набридне: саморозвиток, насамперед, — це готовність рухатися вперед, працювати над помилками та відкритися світові. Вишивка, фотозйомка, класична література, фільми 60-х, танці, спорт, кулінарія, власний блог… Обирати справу вам, головне, щоб вона приносила задоволення.

Нові захоплення допомагають знайти однодумців і серед них почуватись на своєму місці. Так підвищується самооцінка, додається впевненість, адже підтримка — найкращий мотиватор. Чим більше ви вкладаєте у свій розвиток, тим ретельніше починаєте придивлятись до тих, хто поруч: чи цікаво з ними? Чи заохочують до перемог? Чи не заважають досягати нових вершин?

А головне — саморозвиток вчить не боятися відпускати тих, хто вас гальмує і повільно отруює життя, навіть якщо ці люди вам близькі.

Спробуємо подивитися на це під іншим кутом — це новий етап вашого життя. І якщо ваші стосунки були токсичними, то це життя без нарікань, маніпуляцій, сварок, принижень та даремно витрачених нервових клітин. А щоб швидше повернутися до життя після розриву, психологи радять:

• Наповнити своє життя подіями: записатися на йогу, частіше зустрічатися з подружками та ходити в кіно.
• Поверніться до виконання буденних речей за звичним сценарієм, але з іншими людьми.
• Проаналізуйте свої цілі та цінності, а також свого колишнього партнера. Порівняйте їх, щоб вкотре впевнитися, що у вас різні життєві шляхи.
• Відкрийте для себе всі ті можливості, які були недоступними у стосунках: нарешті придбайте квиток до омріяної країни або займіться справами, у яких обмежувати себе раніше.

Стосунки — це, безперечно, кропітка праця, і над ними варто працювати. Єдина умова: якщо вони не руйнують ваше життя, не змушують вас відчувати страх, тривогу і дискомфорт.

Не бійтеся ставити крапку там, де це потрібно. А якщо ви потребуєте підтримки та допомоги, звертайтеся на гарячу лінію з протидії домашнього насильства за номером: 116 123.

Варто бути спостережливими щодо емоцій. Спробуйте якийсь час цілеспрямовано звертати на них увагу. Відчуваєте здивування, — загальмуйте на секунду і скажіть про себе: «Я зараз дивуюся», злитеся, – помітьте цю злість. Так само звертайте увагу на те, що спричиняє емоції: у відповідь на які слова чи дії ви здивувалися, що саме вас розізлило. Подібне і з емоціями інших: бачите, як хтось хвилюється, промовте собі в голові: «Ця людина хвилюється». На перший погляд, звучить безглуздо. Але саме такі вправи привчають помічати емоції. Це важливо, тому що допоки щось не є помічене, воно нібито і не існує.

Якщо вам здається, що ви не завжди чітко виражаєте свої емоції, просіть про фідбек тих, із ким спілкуєтеся і кому довіряєте. Попросіть співрозмовника відволіктись від розмови і поділитися враженнями: які емоції він щойно побачив із вашого боку. Вам здається, що ви були привітні. Чи згоден із цим співрозмовник? Якщо не згоден, то чому? Як, на його думку, могла би виглядати привітність? Таку вправу складно повторювати часто, але вона дозволяє дізнатися багато цікавого про те, як інколи ваше уявлення про свої емоції відрізняється від сприйняття інших, і навчитися більш точно їх виражати.

Якщо ви не впевнені, чи правильно розумієте емоції інших, питайте прямо. Це не завжди доречно і можливо, але якщо почуваєтеся з людьми комфортно, робіть це частіше. Дайте людині шанс пояснити свої емоції самій. Не додумуйте, що означає чиясь усмішка чи підняті догори брови. Скажіть людині: «Мені здається, ти дратуєшся. Я права?». Цілком можливо, що у відповідь почуєте: «Ні». Або й узагалі кажіть, що не розумієте, які емоції виражає людина, і просіть розповісти. А тоді порівнюйте із власним сприйняттям. Питати інших про їхні емоції також дуже корисно, якщо вони походять із незнайомих і відмінних середовищ, наприклад, інших країн.

Пам’ятайте, що емоції найбільш інтенсивно задіяні тоді, коли ми спілкуємося з іншими. Тому, щоб розвивати емоційний інтелект, спілкуйтеся якомога більше, не уникайте розмов, зустрічей і людей. Тут діє принцип переходу кількості в якість: чим більше емоцій мусите «обробити», тим легше і краще робитимете це згодом.

Позбувайтеся табу на емоції. Емоції варто вміти регулювати, але не уникати. У суспільстві існують стереотипи про те, що, наприклад, чоловіки не можуть показувати сентиментальність чи вразливість, не плачуть привселюдно. Від таких стереотипів варто позбавлятися.

Ділимося трьома простими порадами, як компаніям боротися з цим ганебним явищем:

• Ініціатива й тиск мають іти з самої верхівки. Генеральний(а) директор(ка) має найбільший авторитет в очах працівників, тому він/вона має бути головним ініціатором боротьби з сексуальними домаганнями. Це дасть колективові зрозуміти, що безпека кожного й кожної — одна з головних цінностей вашої організації.
• Винесіть цю проблему на всі рівні. Сексуальні домагання на робочому місці — це не лише про великих керівників. Кожен/кожна менеджер(ка), кур'єр(ка), секретар(ка), технічний працівник/працівниця мають розуміти, що у вашому колективі немає місця цьому злочину. Що ви не толеруєте сексуальні домагання. Лише один випадок, — і, незалежно від досвіду роботи, позиції тощо, винних буде покарано.
• Розробіть доступний та ефективний механізм для сповіщення про випадки сексуальних домагань. Це може бути гаряча лінія, веб-сайт, окремі працівники у відділі кадрів тощо. Головне, аби до цього ресурсу мали доступ і довіру.

У коментарях нас запитали, де межа раціональної економії. Ми розібралися, і готові дати вам відповідь.

Сімейний бюджет — це ведення домашніх фінансів. Гроші, які надходять в сім'ю з різних джерел. Їх необхідно раціонально розподіляти. Адже тільки тоді сім’я зможе нормально жити і навіть відкладати кошти на потреби.

• Записувати кожну покупку. Це допоможе аналізувати витрати і виключати необов'язкові і спонтанні покупки. У режимі сильної економії ходіть в магазин тільки зі списком. Намагайтесь не відхилятися від нього.
• Закуповувати товари тривалого зберігання (макарони, крупи, «заморозку») на оптових базах.
• Намагатися купувати продукти і речі на знижках. Це стосується навіть дитячих речей.
• Відмовитися від кредитів, розстрочки і кредитних карт.
• Не брати в борг. Бажано не позичати нікому грошей. Це можна робити тільки тоді, коли сім'я готова «відпустити» позичені кошти.
• Від кожного джерела доходу відкладати 10-15%. З цих коштів буде формуватися так звана подушка безпеки. Так прийнято називати недоторканний запас. Він використовується в екстрених випадках. Наприклад, на лікування або життя в разі скорочення на роботі.

От і все. Насправді ведення домашньої бухгалтерії з часом стає досить простою справою. Головне — правильно аналізувати свої покупки і вміти відмовлятися від надмірностей.

Побут — ще той каталізатор домашніх сварок! Можна відсвяткувати не одну річницю весілля, а розлучитися через те, що хтось знову не виніс сміття. В чому ж корінь проблеми? У нерівномірному розподілі обов’язків!

Поділіться тим, як для вас важливо мати підтримку партнера. Обговоріть, яка робота вам обом подобається, а яка ні. На що у кожного з вас є ресурс.

Краще визначити, які справи кожен з вас хотів би та мав змогу взяти на себе. Адже хтось ненавидить мити посуд, а хтось — розвішувати білизну, і це не залежить від того, чоловік ви чи жінка.

Нехай розподіл обов’язків буде гнучким. Адже круто підстрахувати одне одного замість звинувачувати у відхиленні від курсу

Нехай у них теж будуть обов’язки: збирати іграшки, прибирати за собою тарілки, допомогати у приготуванні їжі.

Ніщо не мотивує краще, ніж щира вдячність та розуміння, що ваш внесок справді цінують.

А як розподіляють обов’язки у вашій родині? Чи є різниця між тим, як було у ваших батьків та у вас?

Сучасне життя – це велика кількість зобов'язань. І те, наскільки добре виходить з ними впоратися, залежить від вміння розставляти пріоритети та планувати власні дії. Є декілька порад, що допоможуть поєднувати у своєму житті все те, що хочеться та на що є наснага. І зараз ми ними з вами поділимося.

• Позбавтеся стереотипів. Сучасна жінка не зобов'язана грати роль ідеальної домогосподарки, як це було раніше. Якщо вам подобається будувати кар'єру – це нормально. І ви можете мати у пріоритеті саме професійну самореалізацію.
• Дивіться на побут як на можливість зробити своє життя комфортнішим. Наприклад, приготування їжі – це спосіб подбати про своє здоров'я, якщо ви почнете харчуватися корисно. Прибирання – це створення затишку там, де ви можете відпочити. Ігри чи навчання з дітьми – це можливість проводити з ними час, будуючи міцні стосунки.
• Залучайте до побутових справ партнера. Це не є виключно вашим обов'язком, якщо ви живете не одна. Розділіть справи так, щоб обом було зручно. Наприклад, ви відповідаєте за приготування їжі у вихідний день, партнер – за похід до магазину, а прибирання робите спільно.
• Плануйте свій тиждень. Це допоможе тримати під контролем обидві сторони життя. Так вам буде значно спокійніше. Розділяйте справи на термінові та на ті, які можуть зачекати.
• Віддавайте перевагу якісному відпочинку. Якщо ви працюєте тиждень та відчуваєте втому, не потрібно у вихідний день братися за кулінарні подвиги або за генеральне прибирання. Розраховуйте свої сили так, щоб залишався час відновити енергію.
• Забудьте про звинувачення себе у чомусь. Не встигли щось зробити? Не вистачило сил або бажання? Це нормально. Спробуйте знайти причину, чому це так. Можливо річ у тім, що ви втомилися або у тому, що у ваші плани втрутилися несподіванки. Але у будь-якому разі це не привід критикувати себе.

Сподіваємось, ці поради допоможуть вам знайти ваш власний ідеальний баланс!

Ще один прояв — відмова в допомозі й підтримці — створення умов, коли партнер(ка) фактично не має сил і часу для роботи або навчання.

У такій ситуації партнер(ка) змушена просити гроші навіть на дрібничку та/або виправдовуватись за неузгодженні покупки.

Партнер(ка) не дозволяє «торкатися грошей», зокрема відмовляє у доступі до кредитних і дебетних банківських карток, чекових книжок, навіть якщо гроші на них належать іншому.

Розподіл витрат за принципом «ми витратимо спочатку твоє, а потім кожен своє», примусове вилучення ресурсів, бо він/вона краще знається на фінансах.

У такій ситуації частими є ситуації, коли партнер підкреслює, що саме зроблено за його кошти, а основні заробітки витрачатиме на власний розсуд або просто припинить працювати й усунеться від будь-яких домашніх обов’язків.

• Домовтесь про суми, які кожен із партнерів залишає на особисті витрати із можливістю не звітувати про них.
• Обговорюйте та плануйте разом затратні покупки: техніку, дорогі подарунки, подорожі.
• Ходіть на шопінг разом, щоб обидва партнери знали, скільки і на що витрачаються гроші.
• Якщо з метою фінансового контролю партнер забороняє вам працювати, поясніть, що ви хочете розвиватися та вдосконалюватися, приносити користь сім’ї.
• Якщо ваш партнер схильний до економічного насильства, потурбуйтесь про фінансову подушку (наприклад, про заощадження), яка знадобиться, якщо у вас заберуть всі можливості для життя. Бажано їх зберігати не вдома, а номери від банківських карток не повідомляти.
• Якщо ваш партнер схильний розпоряджатись вашими коштами, спробуйте переконливо пояснити, що ці гроші заробили ви, і тільки ви маєте право вирішувати, як їх витрачати.

• Усвідомте і опрацюйте сценарії стосунків. Заведіть традицію обговорення очікувань. Де кожен складає перелік очікувань від партнера, а потім вони їх обговорюють. Але слід пам'ятати про правила безпеки: сказане партнером сприймати з розумінням і повагою, без критики і висміювання, в коректній формі висловлювати те, наскільки можливо це втілити в реальність.
• Поважайте життєвий досвід коханої людини і його/її світосприйняття. Станьте «тренером» для свого партнера, відкрийте йому світ приємних несподіванок, здійснюючи їх для нього. Так і емоційна теплота в стосунках збільшиться, і партнер отримає відсутній досвід, навчиться робити нові для себе вчинки. Тут важливо, щоб «тренер» усвідомлював, що зараз він «поповнює емоційний рахунок» пари і готовий більше віддавати, ніж отримувати.
• Будьте уважні до свого партнера/-ки. Усі ми люди і кожен день в нас відбуваються якісь зміни. Мудреці кажуть, що якщо хочеш бути щасливим, потрібно постійно змінюватися. Можна сказати: хочете побудувати стабільні стосунки — помічайте зміни свої і близької людини, дізнавайтеся один одного заново, змінюйте стосунки в більш якісну сторону.
• Давайте шанс близькій людині вас ощасливити.

Йому/Їй так важливо чути слова схвалення і подяки, бачити щиру радість на вашому обличчі! Не варто скупитися на вираження позитивних емоцій і почуттів.

Бути хорошою, всім подобатися, отримувати схвалення і залишатись невпевненою у собі.

Знайомо? Таке постійне прагнення бути хорошою для інших зустрічається в багатьох дорослих людей. Та звідки це береться?

Найголовніша причина – це дитинство. Згадайте, буквально з перших років життя вас вчили бути «хорошим», адже тільки «хороші» діти отримують схвалення, стають прикладом, не мають проблем із навчанням… Та що казати! Навіть Святий Миколай подарунки приносить тільки «хорошим дітям»! Отже, дитина усвідомлює, що єдиний щасливий варіант існування – це «хорошість». І справді, якщо говорити про мораль, то виховання має на меті донести важливі цінності до людини, розвинути корисні та позитивні якості. І так, дитина формує свою самооцінку за допомогою дорослих, але ж у дорослому віці, здавалось би, все має бути інакше. Багато людей дорослішають, але продовжують вимірювати свою цінність, спираючись на думки інших.

Це призводить до того, що кордон між оцінкою роботи, оцінкою рішення чи дії та між цінністю особистості стирається. І як тільки людина не отримує схвалення або стикається з критикою, все це боляче б’є по власній самооцінці.

А це призводить до постійного бажання отримувати підтвердження власної «хорошості» зовні. І це перетворюється у нескінченні перегони за думкою інших та робить людину нещасливою та досить вразливою.

• Прийміть той факт, що ваша цінність є безумовною. І що ви та ваші дії не можуть подобатися всім і кожному. Щобільше, це взагалі вам не потрібно! Інші люди мають свої думки, а ви, до речі, маєте право на помилки. І навіть якщо із чимось ви не впорались або у чомусь зробили щось не так - це норма.
• Перевірте власні кордони. Якщо ви відчуваєте, що з ними негаразди, швидше лагодьте! Так ви навчитесь відстоювати як власний простір, так і власні думки, почуття та бажання.
• Не давайте оцінок іншим. Ви можете оцінювати чиїсь дії або слова, але не людей. І зрозумійте, що стосовно вас це працює аналогічно. А ще подбайте про дітей. У вихованні користуйтесь твердженням, що бувають погані вчинки, погана поведінка, а от дитина не може бути поганою. Це допомагає у дорослому житті усвідомлювати власну цінність, на яку не впливають ані критика, ані сторонні твердження.

У сучасному житті все більш і більше людей стикаються з емоційним та фізичним виснаженням. Але признатися самому собі, що це трапилось, складно. Люди намагаються працювати, займатися побутом навіть коли не мають сил, адже необхідність, відповідальність, дедлайни…продовжіть самі.

Там чи більше ви ігноруєте сигнали SOS, що відправляє вам ваше тіло та психіка, тим складніше буде шлях до відновлення. А існування «з останніх сил» все одно не є продуктивним: ви частіше починаєте припускатись помилок, втрачаєте уважність та можливість концентруватися.

• Робота – роботі. Це головне правило для тих, хто працює. Як тільки ви закінчили робочий день – все, стоп! Залишайте справи, думки, переживання та інше на робочому місці. Закривши за собою двері в офіс або кришку ноутбуку забороніть собі повертатись до робочих питань. Ви можете придумати особливий ритуал переходу з робочого у домашній стан. Наприклад, ви після роботи на шляху до дому купуєте смачну каву. І після останнього ковтка - переходите в стан вільної від роботи людини.
• Увага внутрішній дитині. Додайте до життя приємностей: прогулянки, нові враження, тихі вечори за серіалом чи книгою, пінна ванна, тістечко після вечері… Усе це додає внутрішній дитині відчуття захищеності та підіймає настрій, а значить й ви будете почуватись краще.
• Спорт, хоча б трішки! Можна почати з щоденної кількості кроків, а не відразу бігти марафон. Запишіться в басейн чи на теніс, катайтесь на велосипеді або займіться танцями. Головне – це здорове навантаження, яке позитивно впливає на ваше самопочуття.
• Медитація – це класно. Оберіть якусь просту практику та користуйтеся нею щодня, це допоможе заспокоїтися, врівноважитися та зменшити рівень напруженості.
• Менше гаджетів. Робіть собі інформаційний детокс. Наприклад, ніяких стрічок новин в соціальних мережах за три години до сну. Буквально тиждень – і ви відчуєте значні позитивні результати.
• Сон. Здоровий, глибокий, у прохолодній кімнаті. Навчиться лягати спати вчасно, а прокидатися рано. Знайдіть свій особистий комфортний графік та дотримуйтесь нього.

Бажаємо вам не стикатися з відчуттям виснаженості. А якщо й так трапиться, то бажаємо дуже швидко повернути собі спокій та бадьорість!

Із самого дитинства люди вчаться будувати стосунки з оточенням: батьки, педагоги, однолітки. І при цьому практично ніхто не приділяє уваги формуванню здорових стосунків із самим собою. Але парадокс у тому, що взаємодіяти з іншими людьми у здоровий спосіб можна у тому випадку, якщо ти у мирі й злагоді із власним «я». Тому якщо ви часто стикаєтесь з токсичними стосунками, якщо до вас мов магнітом притягуються аб’юзери та ви припускаєтесь одних й тих самих помилок у виборі партнера, замисліться ось над яким питанням: «Хто я сам(а) для себе?»

Ідеальний варіант – це бути для себе добрим другом. Тим, хто цінує, дає влучні поради, підтримує, не засуджує та не звинувачує, не критикує та не ображає. Ви маєте любити себе та поважати. У нагороду ви отримуєте:

• покращення стосунків з іншими: вам не потрібні люди, що будуть розв’язувати ваші внутрішні проблеми, адже ви можете самостійно себе підтримувати. Тобто у вас не буде внутрішньої цілі перекласти на когось відповідальність за ваш внутрішній стан. А ще ви будете мати міцніші особисті кордони та не підпускати до себе близько потенційних кривдників;
• відсутність почуття самотності: ви завжди є у себе, ви повноцінна цільна людина, вам не потрібно знайти абикого, щоб позбавитись самотності. Вам добре з собою, тому ви так дбайливо ставитесь до власного простору і дуже ретельно вибираєте, кого можна туди пускати;
• впевненість у собі та світі: ви відчуваєте, що можете набагато більше, у вас є сили, адже ви можете себе мотивувати та підтримувати. А ще ви розумієте, що світ – це не настільки страшне місце, бо що б не трапилось – у вас є ви. І ви впораєтесь.

Загалом, це нагадує щось на кшталт власного світу, де вам завжди комфортно. Це безпечне місце, це сила та ваша опора. Тому дружіть із собою!

Економічне насильство – це умисне позбавлення однією особою або групою осіб іншої людини або групи житла, їжі, одягу та іншого майна або коштів, на які постраждалі мають передбачене законом право.

• вас обмежують у доступі до власних коштів або забороняють використовувати власні кошти так, як ви вважаєте за потрібне;
• вас примушують до жебрацтва;
• вас позбавляють або перешкоджають у доступі до їжі, житла та іншого майна;
• ваше майно пошкоджують;
• вас обмежують у працевлаштування, забороняють навчатися або працювати;
• вас шантажують.

Якщо ви відчуваєте, що стосовно вас чи ваших близьких вчиняється економічне насильство, але ви не знаєте, як розірвати коло самостійно, зверніться за допомогою до правоохоронних органів та зателефонуйте на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства: 116 123.