У цьому розділі ми зібрали статті від психологів і психологинь Кар’єрного хабу. Ділимося натхненними історіями, корисними фактами, а також фаховими психологічними порадами, як будувати гармонійне та щасливе життя. Читайте самі й надсилайте тій, кому це також необхідно.
Щодня ми спостерігаємо за успіхом інших людей. Соціальні мережі переповнені картинками красивих суконь, відпочинку та ресторанів, купою інформації про здорове харчування та легкий прибуток. Від пасивного споглядання формується відчуття, що «зі мною щось не так?» чи «я не здатна стати такою самою успішною», «які вони щасливі люди», «я так багато стараюсь, а в мене не виходить». Усе це спричиняє сильну напругу та підсилює відчуття тривоги.
А що ж насправді робить людину щасливою? Виявляється, наше щастя залежить від гормональної системи. А саме серотоніну, дофаміну, ендорфіну й окситоцину – гормонів, завдяки яким ми почуваємося щасливими.
Серотонін – гормон «визнання», виробляється тоді, коли ми робимо щось, що заслуговує на повагу інших.
Дофамін – гормон-«досягач», синтезується з почуттям задоволення від досягнення поставленої мети.
Ендорфін – гормон «долання перешкод», змушує отримувати задоволення і забувати про труднощі, болі і втоми, які долаються на шляху досягнення мети. Також саме ендорфін допомагає матерям справитися зі складнощами від пологів.
Окситоцин – «обіймальний» гормон, виробляється під час налагодження соціальних взаємин, дружніх і любовних стосунків. Міцні нейронні зв’язки, які формуються за допомогою сильних емоцій і великої кількості повторень – це і є наші звички. Тож як досягти звички бути щасливою?
Ендорфін допоможе не тільки стати щасливими, а й красивими. Фізичні навантаження, прогулянки на повітрі — все це цілюще впливатиме на ваш стан.
Завзято працюйте над кожною звичкою і поступово додавайте нову, і тоді ваш організм заспіває вам симфонію щастя.
Романтичні сюжети кіно нав’язують нам, що «розчинятися в партнері» — це ознака щасливих стосунків між чоловіком та жінкою. Так, дійсно, це може бути приємним — відчувати себе єдиним цілим з коханою людиною, але також кожен потребує мати свої особисті кордони. Це дозволяє будувати здорові стосунки.
Та пам’ятайте, що інші люди також мають право на особисті кордони. Тому поважайте їх. Так ви зможете будувати міцні стосунки, що базуються на взаєморозумінні та повазі.
Згадайте ті відчуття після вдалої стрижки: всього-на-всього зміна довжини, а сприймається, як повне перевтілення у себе нову, правда? І вже впевненості додається, спина рівніше, підборіддя вище… Ви подобаєтесь собі, настрій покращується.
Бажання змін — перший крок до саморозвитку. І необов’язково для цього відрізати каре (кардинальні зміни) або ж годинами сидіти на Вікіпедії, щоб завчити кожну статтю і мати відповіді на всі питання (відчайдушний крок, однак).
Знайдіть заняття до смаку. І не бійтеся, якщо за кілька днів чи тижнів воно набридне: саморозвиток, насамперед, — це готовність рухатися вперед, працювати над помилками та відкритися світові. Вишивка, фотозйомка, класична література, фільми 60-х, танці, спорт, кулінарія, власний блог… Обирати справу вам, головне, щоб вона приносила задоволення.
Нові захоплення допомагають знайти однодумців і серед них почуватись на своєму місці. Так підвищується самооцінка, додається впевненість, адже підтримка — найкращий мотиватор. Чим більше ви вкладаєте у свій розвиток, тим ретельніше починаєте придивлятись до тих, хто поруч: чи цікаво з ними? Чи заохочують до перемог? Чи не заважають досягати нових вершин?
А головне — саморозвиток вчить не боятися відпускати тих, хто вас гальмує і повільно отруює життя, навіть якщо ці люди вам близькі.
Спробуємо подивитися на це під іншим кутом — це новий етап вашого життя. І якщо ваші стосунки були токсичними, то це життя без нарікань, маніпуляцій, сварок, принижень та даремно витрачених нервових клітин. А щоб швидше повернутися до життя після розриву, психологи радять:
Стосунки — це, безперечно, кропітка праця, і над ними варто працювати. Єдина умова: якщо вони не руйнують ваше життя, не змушують вас відчувати страх, тривогу і дискомфорт.
Не бійтеся ставити крапку там, де це потрібно. А якщо ви потребуєте підтримки та допомоги, звертайтеся на гарячу лінію з протидії домашнього насильства за номером: 116 123.
Варто бути спостережливими щодо емоцій. Спробуйте якийсь час цілеспрямовано звертати на них увагу. Відчуваєте здивування, — загальмуйте на секунду і скажіть про себе: «Я зараз дивуюся», злитеся, – помітьте цю злість. Так само звертайте увагу на те, що спричиняє емоції: у відповідь на які слова чи дії ви здивувалися, що саме вас розізлило. Подібне і з емоціями інших: бачите, як хтось хвилюється, промовте собі в голові: «Ця людина хвилюється». На перший погляд, звучить безглуздо. Але саме такі вправи привчають помічати емоції. Це важливо, тому що допоки щось не є помічене, воно нібито і не існує.
Якщо вам здається, що ви не завжди чітко виражаєте свої емоції, просіть про фідбек тих, із ким спілкуєтеся і кому довіряєте. Попросіть співрозмовника відволіктись від розмови і поділитися враженнями: які емоції він щойно побачив із вашого боку. Вам здається, що ви були привітні. Чи згоден із цим співрозмовник? Якщо не згоден, то чому? Як, на його думку, могла би виглядати привітність? Таку вправу складно повторювати часто, але вона дозволяє дізнатися багато цікавого про те, як інколи ваше уявлення про свої емоції відрізняється від сприйняття інших, і навчитися більш точно їх виражати.
Якщо ви не впевнені, чи правильно розумієте емоції інших, питайте прямо. Це не завжди доречно і можливо, але якщо почуваєтеся з людьми комфортно, робіть це частіше. Дайте людині шанс пояснити свої емоції самій. Не додумуйте, що означає чиясь усмішка чи підняті догори брови. Скажіть людині: «Мені здається, ти дратуєшся. Я права?». Цілком можливо, що у відповідь почуєте: «Ні». Або й узагалі кажіть, що не розумієте, які емоції виражає людина, і просіть розповісти. А тоді порівнюйте із власним сприйняттям. Питати інших про їхні емоції також дуже корисно, якщо вони походять із незнайомих і відмінних середовищ, наприклад, інших країн.
Пам’ятайте, що емоції найбільш інтенсивно задіяні тоді, коли ми спілкуємося з іншими. Тому, щоб розвивати емоційний інтелект, спілкуйтеся якомога більше, не уникайте розмов, зустрічей і людей. Тут діє принцип переходу кількості в якість: чим більше емоцій мусите «обробити», тим легше і краще робитимете це згодом.
Позбувайтеся табу на емоції. Емоції варто вміти регулювати, але не уникати. У суспільстві існують стереотипи про те, що, наприклад, чоловіки не можуть показувати сентиментальність чи вразливість, не плачуть привселюдно. Від таких стереотипів варто позбавлятися.
Ділимося трьома простими порадами, як компаніям боротися з цим ганебним явищем:
У коментарях нас запитали, де межа раціональної економії. Ми розібралися, і готові дати вам відповідь.
Сімейний бюджет — це ведення домашніх фінансів. Гроші, які надходять в сім'ю з різних джерел. Їх необхідно раціонально розподіляти. Адже тільки тоді сім’я зможе нормально жити і навіть відкладати кошти на потреби.
От і все. Насправді ведення домашньої бухгалтерії з часом стає досить простою справою. Головне — правильно аналізувати свої покупки і вміти відмовлятися від надмірностей.
Побут — ще той каталізатор домашніх сварок! Можна відсвяткувати не одну річницю весілля, а розлучитися через те, що хтось знову не виніс сміття. В чому ж корінь проблеми? У нерівномірному розподілі обов’язків!
Поділіться тим, як для вас важливо мати підтримку партнера. Обговоріть, яка робота вам обом подобається, а яка ні. На що у кожного з вас є ресурс.
Краще визначити, які справи кожен з вас хотів би та мав змогу взяти на себе. Адже хтось ненавидить мити посуд, а хтось — розвішувати білизну, і це не залежить від того, чоловік ви чи жінка.
Нехай розподіл обов’язків буде гнучким. Адже круто підстрахувати одне одного замість звинувачувати у відхиленні від курсу
Нехай у них теж будуть обов’язки: збирати іграшки, прибирати за собою тарілки, допомогати у приготуванні їжі.
Ніщо не мотивує краще, ніж щира вдячність та розуміння, що ваш внесок справді цінують.
А як розподіляють обов’язки у вашій родині? Чи є різниця між тим, як було у ваших батьків та у вас?
Сучасне життя – це велика кількість зобов'язань. І те, наскільки добре виходить з ними впоратися, залежить від вміння розставляти пріоритети та планувати власні дії. Є декілька порад, що допоможуть поєднувати у своєму житті все те, що хочеться та на що є наснага. І зараз ми ними з вами поділимося.
Сподіваємось, ці поради допоможуть вам знайти ваш власний ідеальний баланс!
Ще один прояв — відмова в допомозі й підтримці — створення умов, коли партнер(ка) фактично не має сил і часу для роботи або навчання.
У такій ситуації партнер(ка) змушена просити гроші навіть на дрібничку та/або виправдовуватись за неузгодженні покупки.
Партнер(ка) не дозволяє «торкатися грошей», зокрема відмовляє у доступі до кредитних і дебетних банківських карток, чекових книжок, навіть якщо гроші на них належать іншому.
Розподіл витрат за принципом «ми витратимо спочатку твоє, а потім кожен своє», примусове вилучення ресурсів, бо він/вона краще знається на фінансах.
У такій ситуації частими є ситуації, коли партнер підкреслює, що саме зроблено за його кошти, а основні заробітки витрачатиме на власний розсуд або просто припинить працювати й усунеться від будь-яких домашніх обов’язків.
Йому/Їй так важливо чути слова схвалення і подяки, бачити щиру радість на вашому обличчі! Не варто скупитися на вираження позитивних емоцій і почуттів.
Бути хорошою, всім подобатися, отримувати схвалення і залишатись невпевненою у собі.
Знайомо? Таке постійне прагнення бути хорошою для інших зустрічається в багатьох дорослих людей. Та звідки це береться?
Найголовніша причина – це дитинство. Згадайте, буквально з перших років життя вас вчили бути «хорошим», адже тільки «хороші» діти отримують схвалення, стають прикладом, не мають проблем із навчанням… Та що казати! Навіть Святий Миколай подарунки приносить тільки «хорошим дітям»! Отже, дитина усвідомлює, що єдиний щасливий варіант існування – це «хорошість». І справді, якщо говорити про мораль, то виховання має на меті донести важливі цінності до людини, розвинути корисні та позитивні якості. І так, дитина формує свою самооцінку за допомогою дорослих, але ж у дорослому віці, здавалось би, все має бути інакше. Багато людей дорослішають, але продовжують вимірювати свою цінність, спираючись на думки інших.
Це призводить до того, що кордон між оцінкою роботи, оцінкою рішення чи дії та між цінністю особистості стирається. І як тільки людина не отримує схвалення або стикається з критикою, все це боляче б’є по власній самооцінці.
А це призводить до постійного бажання отримувати підтвердження власної «хорошості» зовні. І це перетворюється у нескінченні перегони за думкою інших та робить людину нещасливою та досить вразливою.
У сучасному житті все більш і більше людей стикаються з емоційним та фізичним виснаженням. Але признатися самому собі, що це трапилось, складно. Люди намагаються працювати, займатися побутом навіть коли не мають сил, адже необхідність, відповідальність, дедлайни…продовжіть самі.
Там чи більше ви ігноруєте сигнали SOS, що відправляє вам ваше тіло та психіка, тим складніше буде шлях до відновлення. А існування «з останніх сил» все одно не є продуктивним: ви частіше починаєте припускатись помилок, втрачаєте уважність та можливість концентруватися.
Бажаємо вам не стикатися з відчуттям виснаженості. А якщо й так трапиться, то бажаємо дуже швидко повернути собі спокій та бадьорість!
Із самого дитинства люди вчаться будувати стосунки з оточенням: батьки, педагоги, однолітки. І при цьому практично ніхто не приділяє уваги формуванню здорових стосунків із самим собою. Але парадокс у тому, що взаємодіяти з іншими людьми у здоровий спосіб можна у тому випадку, якщо ти у мирі й злагоді із власним «я». Тому якщо ви часто стикаєтесь з токсичними стосунками, якщо до вас мов магнітом притягуються аб’юзери та ви припускаєтесь одних й тих самих помилок у виборі партнера, замисліться ось над яким питанням: «Хто я сам(а) для себе?»
Ідеальний варіант – це бути для себе добрим другом. Тим, хто цінує, дає влучні поради, підтримує, не засуджує та не звинувачує, не критикує та не ображає. Ви маєте любити себе та поважати. У нагороду ви отримуєте:
Загалом, це нагадує щось на кшталт власного світу, де вам завжди комфортно. Це безпечне місце, це сила та ваша опора. Тому дружіть із собою!
Економічне насильство – це умисне позбавлення однією особою або групою осіб іншої людини або групи житла, їжі, одягу та іншого майна або коштів, на які постраждалі мають передбачене законом право.
Якщо ви відчуваєте, що стосовно вас чи ваших близьких вчиняється економічне насильство, але ви не знаєте, як розірвати коло самостійно, зверніться за допомогою до правоохоронних органів та зателефонуйте на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства: 116 123.